Застосування гідазепаму у хворих з синдромом вегетативної дистонії травматичного та інфекційного генезу

Тайцлін В.Й., Коршняк В.О.

Інститут неврології, психіатрії та наркології АМН України

(Харків)

Астеноневротичні розлади в останнє десятиріччя переважають в структурі не тільки психічної, але й неврологічної захворюваності, що пов’язано з тривалими психоемоціональними перенапруженнями, які обумовлені погіршенням якості життя [3] і часто призводять до стану декомпенсації, особливо у людей, які в минулому перенесли закриту черепно - мозкову травму (ЗЧМТ) або нейроінфекції (НІ) та супровождуються вегетативною недостатністю - синдромом вегетативної дистонії (СВД). В клініці захворювань головного мозку у цих хворих має місце, переважно, пошкодження лімбіко-гіпоталамо-ретикулярних структур і, як правило, переплітаються симптоми органічного та функціонального генезу. Висока частота астеноневротичних розладів у населення обумовлена специфічним впливом інтенсивних та багаточисельних факторів службового та соціального стресу, виражених стресогенних ситуацій притаманних теперішньому часу.

В сучасних умовах, коли до особистості пред’являються підвищені потреби, котрі призводять до зниження її функціональних можливостей, лікування повинно включати і препарати, дія яких направлена на нормалізацію функціональних порушень.

Мета роботи: вивчити ефективність Гідазепаму у хворих з синдромом вегетативної дистонії травматичного та інфекційного генезу і астеноневротичними розладами.

Матеріали та методи досліджень: обстежено 60 хворих з СВД і астеноневротичними розладами, зокрема - 30 чоловік з віддаленими наслідками ЗЧМТ, 30 чоловік з наслідками НІ віком від 24 до 43 років, які знаходилися на лікуванні в клініці Інституту в стані декомпенсації в період з січня 2001 по червень 2003 року. В неврологічному статусі виявлялися дифузні або окремі вогнищеві зміни в головному мозку, які свідчили про наявність енцефалопатії. Діагноз синдрому вегетативної дистонії ставили з урахуванням результатів застосування “Запитника для виявлення ознак вегетативних змін” (сума більше 15 балів) та “Схеми ознак вегетативних порушень” (сума більше 25 балів) [1]. Давність захворювання складала 2 - 7 років. Хворі скаржилися на періодичні головні болі, запаморочення, швидку втомленість, підвищену подразливість, зниження працездатності, підвищену пітливість, погану переносимість спеки, порушення сну, страх, тривогу, безсилля, зниження апетиту, зниження настрою. Поряд з основною терапією всім хворим призначали Гідазепам (1- ( гідрозінокарбоніл) - метіл -7 - бром - 5 феніл - 1,2 - дигідро - ЗН -1,4 бензодиазепін-он). В медичній практиці використовуються таблетки білого або білого трішки з кремовим відтінком кольору. Форма випуску 0,02г. Він відноситься до “денних” транквілізуючих засобів. Має протисудомну та анксіолітичну дію. На відміну від інших транквілізаторів він має активуючий ефект та помірну міорелаксантну дію .

Показанням до призначення Гідазепаму у даної групи пацієнтів були: головні болі, запаморочення, порушення сну (диссомнія), підвищена дратівливість, зниження активності, апетиту, безсилля, тривога, страхи, плаксивість, підвищена пітливість та інші вегетативні симптомами.

Протипоказанням до його застосування є важка форма міастенії, порушення функції печінки (цироз, хвороба Боткіна), нирок, вагітність.

Хворим Гідазепам призначали по 1 таблетці (0,02г) тричі на день. В деяких випадках ми збільшували дозу до 2 таблеток (по 0,04г) тричі на день для досягнення одержаного позитивного ефекту.

В таблиці 1 приведені результати ефективності лікування Гідазепамом в кожній групі.

Таблиця 1.

Результати ефективності лікування гідазепамом хворих з синдромом
вегетативної дистонії різного генезу

         Симптоми                  наслідки ЗЧМТ                              наслідки нейроінфекції

 Примітка: х - р<0,001; хх - р<0,05.
 
Оцінюючи ефективність препарату, відмітимо, що на 3 -7 день від початку прийому Гідазепаму у хворих відмічався регрес вегетосудинних проявів, що співпадало з нормалізацією емоціонального стану, зникненням емоціональної лабільності, подразливості. На 10 - 12 день лікування мав місце регрес тривоги, внутрішнього напруження, нормалізувався сон.
 
Підвищена сонливість, яка деколи спостерігається на початку лікування Гідазепамом, проходить через 3 - 5 днів, але позитивний вплив препарату на нічний сон зберігається. При цьому не стільки проявляється снотворна дія Гідазепаму, скільки усуваються різні психогенні подразники, котрі порушували сон і який на фоні терапії наближався до фізіологічного.
 
Істотно, що помірна седативна дія (перші 3 - 5 днів від початку лікування) не супроводжується пригніченням інтелектуальної сфери, адинамією та проявляє антидепресивну дію при легких невротичних депресіях. В цілому до 12 - 14 дня терапії Гідазепамом значно підвищилася активність пацієнтів, появився інтерес до реальних життєвих проблем, стабілізувалися показники артеріального тиску, значно зменшилися головні болі.
 
В цілому клінічні спостереження показали, що Гідазепам має виражений ефект у відношенні порушення сну, зменшення степені астенії, підвищення працездатності, значного зниження внутрішньої напруженості та тривоги. Окрім того, Гідазепам виявив позитивний вплив на симптоми емоціональної збудливості, в’ялості, розсіяності. У хворих з СВД та астеноневротичними розладами травматичного та нейроінфекційного генезу покращився апетит, підвищувалися працездатність, активність, настрій.
 
Важливим результатом лікування було зникнення або значне зменшення інтенсивності головної болі, стабілізація показників артеріального тиску та зменшення метеозалежності. В цих випадках просліджується чітка позитивна динаміка показників якості життя та задоволення лікуванням.
 
Все вищесказане дає можливість рекомендувати Гідазепам для широкого застосування в комплексному лікуванні СВД і астеноневротичних розладів різного генезу в клініці нервових захворювань.
 
Рис. 1 Динаміка основних показників СВД і астено-невротичних розладів на тлі терапії Гидазепамом у хворих с виддаленими наслідками ЗЧМТ.